ЛЕБЕДИНА ШИЯ,
АБО КОНИК-ГОРБУНОК

Як ми дивимось у дзеркало? Переважно — анфас, геть забуваючи про свій профіль. А він зазвичай у не найкращому стані. Особливо в тих, хто має сидячу роботу. З часом помічаємо, що на задній поверхні шиї «росте горбик» — «холка». Зріст цього горбика жінки пояснюють виключно «солями» — остеохондрозом, а не зміненою статикою хребта. Шийний відділ, що складається із 7 хребців, у нормі має бути злегка ввігнутим усередину — тобто мати правильний фізіологічний вигин, лордоз.

З віком хребет деформується, «просідає», змінює статику. У результаті невеликий фізіологічний вигин гіпертрофується — і це веде до «провалювання» шийних хребців усередину шиї, особливо інтенсивно при сидячій роботі. Формується гіперлордоз шийного відділу хребта. Винна не стільки гравітація чи вік, скільки погана постава: опущена голова, сутулість, шия, висунута вперед. Напруга коротких підпотиличних м’язів посилюється, гіперлордоз зростає й фіксується в м’язовій пам’яті.

Поява поперечних зморшок і складок на бічній поверхні шиї — це фактичне підтвердження, що міжхребцеві диски сплющуються, довжина «сідає». Йде усадка шиї по довжині. Укорочення може бути спричинене спазмом плечових м’язів (через погану поставу, нервові перевантаження, переохолодження). Плечі ніби підводяться зі спини у вигляді «погонів», м’язи на розминанні жорсткі й болючі. Уся структура шиї висувається вперед і йде не вертикально, а під кутом 45°. Проявляється дефект — обвислий підборіддя у вигляді «індичої шкурки», проблема якого — ззаду.

А починається все ще з родових травм, згодом додаються стреси, неправильне положення голови під час роботи чи сну тощо.

Чи можливо прибрати «холку» масажами? Лише масажу для відновлення шиї недостатньо. Спершу потрібно відновити статику шийного відділу, потім — підняти «запалі» у глиб шиї хребці, по-третє — вирівняти м’язовий тонус, що призвів до гіперлордозу. І тоді «піде» друге підборіддя. Необхідно подовжити шию, щоб диски відновили еластичність і працювали амортизаторами, не здавлювали артерії, що йдуть до мозку.

Відкладання «солей» у шийному відділі небезпечне, адже кальцієві утворення здавлюють артерії, що живлять мозок; саме вони відповідають за його здоров’я. Крім того, ушкодження цих артерій може спричинити ураження черепно-мозкових нервів, які іннервують усі м’язи голови й обличчя, зокрема жувальні, що веде до дисбалансу й прискореного старіння.

Через шийний відділ хребта симпатична нервова система (СНС) безпосередньо іннервує слизову носа та рота, усі залози (слинні, підщелепні, під’язикові, привушні), очі, скроневу кістку, лоб, щоки, вилиці, зуби, нижню щелепу та багато іншого, що через погану роботу СНС може недоотримувати живлення. Тому спершу приводимо до ладу шию маніпуляціями цервіко-краніального масажу, а потім відновлюємо слизову (особливо нижню частину обличчя) інтраоральним (трансверсальним) масажем.

Прийоми цервіко-краніального та трансверсального масажу обличчя дозволяють подовжити шию, відновити її статику (вигин), омолодити шкіру, опустити спазмовані плечі, підтягнути підборіддя. Поліпшення кровообігу дасть змогу розсмоктати «солі» й покращить здоров’я загалом.

Корекцію шиї починаємо із задньо-бічної поверхні, розслабляючи трапецієподібні м’язи, які зазвичай найбільш спазмовані й естетично «вкорочують» нашу шию.

Гіперлордоз шийного відділу — проблема вікова. У добу тотальної комп’ютеризації в молодого покоління типова інша вада статики: висунута вперед під кутом ~45° шия — наслідок тягнення до екрана. В обох випадках наявний гіпертонус потиличних м’язів, спазм яких блокує роботу підпотиличних лімфовузлів і може призводити до набряклості обличчя та шиї.

Завдяки системі підпотиличних м’язів ми закидаємо та нахиляємо голову вбік, обертаємо її. Ці м’язи розташовані над найвищим хребцем — атлантом (C1):

• Великий задній прямий м’яз голови (m. rectus capitis posterior major) — дає змогу закидати голову назад і підіймати вгору; відіграє провідну роль у «природній підтяжці» шкіри обличчя.
• Малий задній прямий м’яз голови (m. rectus capitis posterior minor) — працює разом із великим при закиданні голови.
• Верхній косий м’яз голови (m. obliquus capitis superior) — «панорамний м’яз»: відводить потилицю назад і дозволяє одночасно повертати голову.
• Нижній косий м’яз голови (m. obliquus capitis inferior) — асистує у повороті атланта та голови.
• Напівостьовий м’яз голови (m. semispinalis capitis) — «витягує» шийний відділ і повертає шию вбік.

Це силовий пучок. Якщо він добре тренований, захищає від перевантаження хребта, витягує шию, тримає голову високо, оберігає від вазомоторних головних болів і болю в потилиці. Ці п’ять м’язів, що беруть початок від верхніх шийних структур, тримають череп немов долоня.

Щоб подовжити шию, зробити красивою лінію переходу шия–плече, зменшити гіперлордоз і «холку», поліпшити кровообіг голови, позбутися головного болю, мігрені та інших симптомів шийного остеохондрозу, потрібно працювати з задньою та задньо-бічною поверхнею шиї.

Багато м’язів шиї, розташованих на різній глибині й у різних напрямках, мають бути в балансі. Для цього потрібна координація щонайменше двох груп передньо-бічної поверхні:

• 1-ша група — баланс ремінного м’яза та грудинно-ключично-соскоподібного;
• 2-га група — баланс переднього драбинчастого м’яза з одного боку й напівостьового м’яза та верхнього косого м’яза голови — з другого.

За дисбалансу цих м’язів з’являється негарна постава «головою вперед». Також за неї «відповідає» найчастіше перевантажений грудинно-ключично-соскоподібний м’яз (його друга назва — кивальний — прямо вказує на участь у поворотах, нахилах і «кивальних» рухах). Один кінець м’яза кріпиться до скроневої кістки, інший, розділяючись на дві ніжки, — до передніх поверхонь грудини та ключиці. Перенапруження чи перекручування цих м’язів здатне пережимати артерії та лімфатичні протоки, що веде до пастозності тканин обличчя, утворення «кишень», розтягнення шкіри, провисання носогубних складок, опущення овалу, «брил», підборідної зони тощо. Тож важливо розслабляти бічні м’язи шиї, щоб поліпшити відтік зайвої рідини з тканин обличчя.

Спайкові процеси в ділянці надключичних і шийних лімфовузлів через давні хронічні ангіни зачіпають і м’язи шиї — вони спазмуються, особливо в холодну пору. Коли в зоні підщелепних лімфовузлів утворюється спайка, що перекриває відтік лімфи з підборіддя, отримуємо важку нижню частину обличчя з «мужнім», виступаючим, почервонілим застійним підборіддям.

За роки роботи з шиєю вдалося з’ясувати, що причин порушень функції щитоподібної залози всього дві:

• перша — хронічні ангіни, перенесені в дитинстві й недоліковані;
• друга — радіаційне опромінення.

У першому випадку через спайки, найчастіше над і під залозою, порушується кровотік у самій залозі. Затиснута між кількома спайками, вона втрачає нормальний крово- та лімфовідтік, стає пастозною, набряклою з кістозними змінами або склерозованою. Це порушує її функції. Наше завдання — зняти спайки, що заважають нормальній роботі. Відновлення крово- й лімфообігу в цій зоні стабілізує функцію залози.

У чоловіків подібні проблеми трапляються рідко — це переважно жіноча тема: сильніші м’язи у чоловіків менше відчувають тиск спайок.

Спайкові процеси в м’язах шиї — ті самі «зморшки», які так засмучують жінок, видаючи вік. Поганий кровообіг завжди веде до спайок і фіброзування тканин. Причина зморшок — гіпертонус м’язів, тобто спазм. А спазм — це блок, що перешкоджає кровообігу.

Ефект роботи з передньо-бічною поверхнею шиї:

• відновлення гнучкості шиї;
• збільшення амплітуди рухів і поворотів;
• поліпшення стану шкіри;
• корекція нижньої «провислості» обличчя;
• зменшення поперечних зморшок на шиї;
• звільнення артерій і лімфатичних проток;
• активізація відтоку зайвої рідини з тканин обличчя.

Гіпертонус потиличних м’язів призводить до дисбалансу м’язів передньої поверхні шиї, головно тих, що утримують під’язикову кістку — вище й нижче неї. Шия виглядає некрасиво не стільки через зморшки чи нерівну шкіру, скільки через провисання. А всьому виною під’язикова кістка, що стає заручницею неправильного краніо-сакрального ритму. Це єдина кістка, яка ні до чого не прикріплена й тримається лише на своїх м’язах. Неправильний ритм → дисбаланс м’язів → кістка зміщується донизу, стягуючи за собою тканини.

Найчастіші причини набряків, одутлості, пастозності, «подвійних» і «потрійних» підборідь — лімфатичний стаз у ділянці голови й шиї через «непрацюючі» лімфовузли. Лімфостаз — це блок, що утруднює приплив і відтік лімфи та свіжої крові. У підсумку підборіддя починає «рости», накопичуючи токсичну воду й жир.

У більшості випадків підборіддя обвисає не лише від зайвого жиру чи застою лімфи. Його тягнуть донизу м’язи передньої частини шиї, які своєю чергою тягнуть униз фасції. Так стається через зміну натягу тканин усього організму, викликану порушенням фізіологічного балансу.

Причин такого лімфостазу кілька:

• проблеми рівня грудної апертури — фіксації, зміщення ключиць і перших ребер, що перекривають шляхи лімфовідтоку;
• проблеми самої шиї — зміщення хребців із формуванням м’язового «захисту» та погіршенням локального лімфовідтоку;
• проблеми віддалених органів — запальні осередки, дисфункції печінки, залоз внутрішньої секреції, кишківника, нирок, які впливають на загальний склад лімфи.

За невеликого повороту голови бічні складки на шиї не мають закладатися. Їх поява — проблема шийно-грудного переходу. У таких випадках лінія ключиць розташована значно нижче лінії шийно-грудного переходу.
Ефект роботи з передньою поверхнею шиї:

• подовження передньої поверхні;
• зменшення глибини поперечних зморшок;
• усунення подвійного підборіддя;
• зменшення «брилів»;
• підтяжка овалу;
• поліпшення тургору й еластичності шкіри.

Струнка шия — запорука здоров’я й довголіття. І — в руках фахівця.